Я Бачу, Вас Цікавить Пітьма | Ілларіон Павлюк 2020

Хто краще може розповісти про власний твір, ніж сам автор? Запрошую подивитись інтерв'ю з Ілларіоном Павлюком за посиланням: https://fb.watch/2c-D6v4DWj/.

Якщо ж не маєш цілої години на перегляд або дуже чуттєво ставишся до спойлерів (не можу сказати, що там саме спойлери, але трошки є, і, до того ж, автор розповідає про свої думки, трохи про те, що саме закладав у обрані метафори, тож я відмовилась дивитись до читання саме через це — цей твір цікаво пізнавати самому, здогадуватись, тлумачити, а вже потім порівняти це з ідеями самого автора) — тож якщо це хоч трошки про тебе, то запрошую крутити нижче.

Перш ніж почати, зроблю ще маленький дисклеймер: під час перегляду інтерв'ю з автором, він несподіванно для мене надав словесної форми деяким моїм думкам, які жили в мені десь на відшибі свідомості і не могли знайти вихід у вигляді сформованої думки. Тому в тих місцях, де я буду їх торкатися, я буду використовувати слова самого Ілларіона Павлюка, тож це не плагіат, а цитування =)

Поїхали.

Про що ця книга? За сюжетом, ми опиняємось в сучасній Україні, де головного героя — консультанта поліції з психології злочинців — відряджають у крихітне селище Буськів Сад з метою допомогти розкрити вбивство молодої дівчини. Вже напочатку подорожі нашого героя, Андрія, починають переслідувати дуже дивні, не зрозумілі факти, явища, люди. Андрій же, не втрачаючи голови на плечах і здорового глузду, намагається знайти буденні пояснення всьому, що відбувається навколо нього протягом всього роману. Аж поки не трапляється переломний момент в третій частині. Але про це — ні-ні, бо це вже спойлер. По дорозі до Буськогового Саду він вивчає матеріали по ділу і дізнаеється, що злочин був не єдиний. В селищі також зникла маленька дівчинка, рочків шести. Тож не можна втрачати ані хвилини для того, щоб був хоча б маленький шанс знайти її живою. До того ж, Андрій з'ясовує, що в містечку орудує маніак, Звір, що вбив вже не одну людину. А головне — здається, всім довкола абсолютно все одно на все, що відбувається. І це лише самий початок і зав'язка сюжету.

Я б дала приблизно таке визначення: це ажурне сплетіння детективу, триллеру і містики з вкрапленнями філософсько-релігійних думок в єдиний твір нового жанру з нуарним фльором.

Це про добро і зло, про світло і пітьму, про Бога і Диявола, про віру в людство і повну в нього зневіру.

“Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами!” — мабуть, найчастіше можна зустріти саме цю цитату з твору. І не дарма. Бо здається, що протягом всього роману ми разом з героєм намагаємося не втратити людяність в собі і віру в людство. Адже у кожної, навіть, самої порядної на вигляд людини, навіть у головного героя, є свої гріхи, є своя пітьма.

“Такі умови задачі, Андрію Олександровичу: в одному містечку зашкалює щільність кістяків на квадратний метр шафи...”

І от Андрієві треба не лише самому не втратити віри, а ще й попутно і несвідомо переконати в цьому трохи вищі сили, які я тут обережно не буду називати.

Нехай тебе не налякають слова про пошуки віри чи про релігійні посилання в тексті. Цей твір не про релігію і моралізаторства там немає. Якщо хочеш — це просто захопливий детектив з нотами триллеру. Просто чимбільш повертаюсь до нього думаками, розмірковую, чимбільш слухаю автора, відкриваю для себе метафори і алюзії, тим більше розумію, що це той твір, до якого буду повертатися знову, це той твір, який з роками ще розкриється мені з різних граней. Бо я майже впевнена, що не відкрила всі ті потаємні донця, що там сховані, поки не могла відірватися від напруженого сюжету.

З цікавого — не могла не помітити відсилань до відомого роману Михайла Булгакова “Майстер та Маргарита”. По-перше, сам автор цитує його прям в тексті, а по-друге, є щось схоже в тих явищах, у міркуваннях і ставленні до того, що відбувається на наших очах. Не можу сказати більше, щоб не сказати занадто багато =)

Дехто міг би побачити відсилання до творів Стівена Кінга (і я чула, що такі насправді були). Нажаль, сама я не читала такого твору Кінгу, до якого могла б побачити відсилання, але трохи знаю про сюжет книги “Потрібні речі” і можу припустити, що саме про нього йшлося.

І ще, автор нагадав мені самого себе. Дуже трохи. Сталося так, що я читала Пітьму одразу після Білого Попелу (ось тут мої емоції щодо цього твору:https://www.facebook.com/kikimoraonline/photos/a.172204817860719/182799353467932/). І на мою думку, головні герої, наявність містичних явищ і спроба все ж таки все пояснити з точки зору здорового глузду там дещо схожі. Але це в жодному разі не нарікання автору. Навпаки, мені подобається така лінія, і, скоріш за все, якби читала не одне за одним, то і не помітила б такого, а була б рада прочитаті ще один твір в улюбленому стилі.

Тож якщо тобі подобається будь-яка з цих трьох історій, то сміливо берися за Пітьму, ба навіть більше — поспішай, тобі обов'зково сподобається.

Мені завжди трохи ніяково, коли треба згадати про мінуси. Бо це ж мені треба сказати, що щось таки було не ідеально у тому творінні, в яке автор вклав частки себе. Але з іншого боку, почуваю деяку відповідальність, якщо хтось візме до рук книгу саме за моєї рекомендації. Тож, глибокий вдох-видох, і поїхали. Не можу сказати, що мені є, за що ругати книгу. Поговоримо про таке:

1. Переклад. Він був цікавий. Там зустрічаються наче вигадані напівсуржикові слова. Але я не можу сказати, що то мінус. Я впевнена, що так було замислено. Додає колориту.

2. Було одне таке місце, де твір наче трохи почав “просідати”. Коли я зловила себе на думці “а що взагалі відбуваєтся? де наш герой і чому не рухається сюжет?”. Воно було коротеньке і єдине, це місце, але не сказати про це не можу.

3. Якщо ти щойно прочитав Білий Попіл і хочеш продовжувати знайомство з автором, спробуй спочатку Танець Недоумка (це інший жанр — наукова фантастика), щоб не було цього легкого присмаку схожості двох історій (хоча по суті вони дуже різні).

Оце й усе, що є з умовних недоліків.

Тож, рекомендую від щирого серця. І дуже вдячна автору за його роботу. Мені надзвичайно довподоби цей містично-детективний стиль, в якому пише Ілларіон Павлюк. І я захопливо чекаю на знайомство з його науковою фантастикою.

Також не можу знову не подякувати Видавництву Старого Лева за можливість читати такі цікаві книги, а також за можливість придбати їх в електронному форматі (хоча Павлюка вже хочу на свою поличку, як буде змога, а примірник з автографом вже є, залишилось дочекатися, поки він приїде до мене).