Відгук на книгу «Правда про справу Гаррі Квеберта», Жоель Діккер
- Hanna Malienkina
- Jun 1, 2020
- 4 min read
Свій маленький відгук хочу розпочати словами подяки:
1. Дякую за цей час, що ми провели його вдвох - від зустрічі до останньої сторінки. І за експірієнс, що залишиться лише між нами.
2. Дякую за кілька днів п’янкого читання в момент детективного крещендо.
3. Дякую за те суперечливе відчуття на останніх сторінках, коли водночас хочеш скоріше дізнатися, чим усе закінчується, і в той самий час хочеш, щоб книга продовжувалася ще і ще.
4. Дякую видавництву @stary_lev та Леоніду Кононовичу за видання та переклад.
Сучасний детектив. Це новий досвід для мене (адже до цього я читала детективи, що жили в нашій домашній бібліотечці і складалися лише із старих видань). Особливо в друкованому вигляді (адже я дивлюся сучасні детективні серіали та кіно). Особливо українською мовою (адже більшість книг в моєму переліку прочитаного були російською або англійською мовами). Тож це незаймані враження від абсолютно нового досвіду. Від звичайної людини, що вчиться читати книжки і не знає нічого про правила складання літературних відгуків та професіну термінологію.
«Правда Про Справу Гаррі Квеберта» - це роман, який я б хотіла назвати детективним. Принаймні, на це я сподівалася, коли брала його до рук. Проте анотація надає більш достовірний опис: “карколомний мікс детективу, трагічної історії “забороненого кохання”, справжньої дружби, душевних розладів та духовного злету”.Як на мене, це було блискуче рішення автора поєднати історію, що він описує на сторінках книги із реальною книгою - тією, що ви тримаєте в руках. Сюжет починається з таємничого зникнення людини й обіцяє справжній детектив з першої ж сторінки. Одразу після чого, перемикаєтся на історію про відомого письменника, який зазнає хвороби “білого аркуша” і приїздить до свого друга і наставника за порадою, розрадою, а найголовніше - за натхненням. Як опиниться письменник у середині розслідування? Як знайде в собі сили писати? Чому його відносини з наставником і другом постануть перед випробуваннями? Це лише мала частина того, про що ми дізнаємося на сторінках. Надалі постараюся викласти pros and cons у стислому переліку.
Тож, що мене приємно вразило:
- Неординарна побудова книги. Ви вирушите від останньої глави до першої (саме так, а не навпаки). Це інтригує щойно вперше відкриваєш книгу;
- Сюжет. Суто особисте уподобання, але читати про письменницьку справу ще й у детективному контексті мені було дуже цікаво;
- Детективна лінія. Вона справді захоплює. Що далі просуваєшся твором, то найбільше не можеш відірватися, “бо там такееее!”. Анотація обіцяє, і книга виконує. Щоправда не одразу, вам треба спочатку перечекати частину присвячену лінії кохання, але про це трохи згодом;
- Письменницькі поради. Які скоріш життєві. Не кожна відгукнеться, але ти знайдеш свою;
- Цікаві загадки та їх рішення. Не хочу розкривати карти та спойлерити, скажу лише, що автор залишає сюрпризи до самого кінця. Коли вже начебто й місця їм нема, аж раптом - бац! - і ти знов всміхаєшся, бо “аж от воно як!”
Що хочеться трохи поругати:
- Рожеве кохання. Багато. Знову таки, анотація попереджала, тож все чесно :) Але в якийсь момент здалося, що я читаю любовний роман, а не детектив. Кохання займає першу половину книги і зображується дещо нуднувато;
- Переклад. Звичайно ж, я не фахівець з української мови, тим паче сучасної, але деякі слова аж чіплялися до ока і вдавалися недоречними. Я повязую це в першу чергу зі складностями перекладу і не вважаю це суттєвим недоліком.
- Сюжетні дрібнички. Це маленькі питання, які лишаються осторонь. Наприклад, чому ніхто не дослідив кулю з самого початку? Сьогодні кожне кіношне детективне розслідування починається зі встановлення знаряддя вбивства, і перша ниточка - це куля. Чи в ті часи такого не робили, чи автор просто не міг цього дозволити, адже це пряма вказівка на вбивцю - я не знаю. Можливо, я просто вередую :)
Герої. Цей пункт можна одночасно віднести і в плюси, і в мінуси. Мені вони були цікаві, навіть ті, хто були наділені явними сумнівними якостями. Однак, в деяких випадках здавалось, що то йолопи, а не детективи. Та хто знає, чи була б я така розумна на їхньому місці :)
Підсумовуючи, хочу знов звернутись до подяк і сказати, що пункти 2 і 3 - це, мабуть, найголовніше, що читач може отримати від детектива, бо це те, за чим він звертається до цього жанру. Можливо, це не найкраща книга в моєму житті. Але це добрй, цікавий детективний твір, що здіймає різні емоції, дарує пригоду, а також надію на те, що в житті все, рано чи піздно, стає на свої місця. Моя рекомендація - всім, хто полюбляє детективи і не верещить від вкраплень лінії кохання. Це тверда 4 з 5!
Миру всім і гарного настрою!
UPDATE: Цей відгук редакція Старого Лева люб'язного погодилася опублікувати на своєму сайті за посиланням:
Редактори дуже ввічливо спитали, чи не проти я незначного редагування з їхнього боку. Звичайно ж, я була не проти. Навпаки, мені було дуже цікаво побачити, як і що зміниться у тексті після професійного редагування. Єдине, що просила - це не змінювати зміст, настрой та стиль тексту (мабуть, забагато попросила, але мені не відмовили). За посиланням ви можете побачити відредагований текст. На мій погляд, зміни майже зовсім непомітні та поліпшують сприйняття, крім одного, що чепляється до ока. Але не це головне. Я дуже вдячна редакції за таку відкриту позицію щодо читацьких відгуків. Я була дуже приємно вражена і сподіваюсь на нагоду написати ще.
Comments